Історія міста - під ногами

Щодня кожен з нас байдуже проходить по зберігачам історичної пам'яті міста. Скільки їх у нашому місті, підрахувати, напевно, неможливо, тому що вони підпорядковуються різним комунальним відомствам. У кожному з них зашифровано шматочок історії, розвитку Дніпропетровська, а іноді – й інших міст. Мова, зрозуміло, про люках – каналізаційних, телефонних, зливових, теплових та інших колодязів різних комунальних служб та мереж. Це тільки на перший погляд, люки круглі (рідше – квадратні, і зовсім уже рідко іншої форми) залізяки на одну особу. Придивіться до них, і ви зрозумієте, що практично кожна така кришка несе на собі яку-небудь інформацію: орнамент, візерунок і, головне, написи, в яких зашифрована вся біографія цього виробу.
Різноманітні кришки люків, закривають колодязі комунікацій, з'явилися одночасно з прокладанням у містах водопроводу, каналізації, телефонних ліній – масовим це явище стало півтора століття тому. Стилістичні течії в мистецтві, що змінювали один одного протягом цих півтора століть, не залишили осторонь і настільки утилітарні об'єкти як каналізаційні люки. Їх кришки відобразили у своєму оформленні еклектизм і неостили в XIX столітті, конструктивізм, модерн, арт і функціоналізм — у XX м. Однак не тільки художні течії визначали зовнішній вигляд чавунних медалей, всіяли мостові: адже всі «декоративні надмірності» грали насамперед функціональну роль. Ранні люки прикрашені характерним геометричним орнаментом, щоб запобігти прослизання по їх поверхні копит коней і каблуків пішоходів.
Хто перший додумався наносити на каналізаційні люки візерунки, написи - нелегке питання. Ймовірно, ці орнаменти були плодом фантазії невідомих інженерів і ливарників, але достовірних відомостей про це немає. Ідентифікувати можна лише ті вироби, які вже несуть інформацію про виробника або міських службах. Приблизна датування люків можлива за часом створення самих комунікацій і колодязів, по місцю розташування, логотипів і каталогами виробників, за стилем орнаментики.

Водопровід і каналізація в Катеринославі IX століття охоплювали лише центральну частину міста, тому і кількість каналізаційних люків було невелике. Їх різке збільшення відбувається на стику століть, коли централізоване водопостачання стало поширюватися і на околиці, а масовий розвиток стали отримувати телефонні лінії. Це ж стосувалося й інших міст Російської імперії. Якщо до того люки виготовлялися напівкустарними майстернями, то з часом їх виробництво було поставлено на промислову основу. У каталогах ливарних заводів поряд з трубами, радіаторами опалення, кранами, ліхтарями, огорожами та іншими виробами люки займають важливе місце. У той час заводів було значно більше, ніж тепер: майже в кожному великому місті було своє ливарне виробництво, і ці заводи випускали індивідуальні люки для свого району. Відразу кілька таких підприємств-виготовлювачів було не тільки в Катеринославі, але й в Нижнеднепровске, який тоді вважався окремим селищем. Єдиного стандарту ще не було, існувало різноманіття кришок люків, і по ним можна було простежити географію локальних мереж. На початку XX століття за орнаментом, що прикрашає люк, часто можна було розпізнати приналежність люка певної мережі комунікацій за функціональною ознакою. Електричні компанії воліли плетінку, санітарні — «вафлі» (шашки), телефонні компанії США віддавали перевагу шестиугольному «стільникового» дизайну («пельменниця»), а в Європі та Росії — «стрілами блискавки». Ці тенденції носили міжнародний характер. Крім геометричного орнаменту на люках часто можна бачити написи, що несуть інформацію про власника мережі і, відповідно, люка: належить він державі, місту або приватної компанії; про призначення мережі — про те, що знаходиться під люком; і про фірму–виробника люків, яка його виготовила.

          Список Катеринославських виробників:
1.«Пожежний Кранъ», «завод Панусъ», Тобто-Р. В. (Катеринославський Міський Водопровід)
2.«Інж.Ф.І.Платсъ і До», «Пічної заводъ», Нижньо-Днъпровскъ:
3.«Каналізація Катерин. Гір.Упр.» (Міської Управи)
4.«Заводъ Кузьмицкаго і Пенцлина», Екатеринославъ
5.«Каналізація Катеринослава»
6.«Я. Р. Фрейманъ і сини», «основ. 1875 р.»
7.«Олександрівський Південно-Російський заводъ Брянскаго про-ва» Екатеринославъ, Тобто-Р. В.-(Катеринославський міський водопровід) великий Круглий і овальний малий
8.«А. А. Хельстремъ і Н.А.Морозов» Екатеринославъ, «Е.-Р. В.-» (Катеринославський Міський Водопровід)
9. «Правительтвенный телефонъ», «1909»
10. «Інж. Ф. В. Платсъ і До», «Катеринослав»
Люк заводу Платса Ф. В.
Люк заводу "Кузьмицкаго і Пецлина"
Люк "Олександрівського Південно-Російського з-да Брянського товариства" (нині Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського Р. В.)
 
Переступимо через смутні часи революції та громадянської війни. В СРСР виробництво люків стало масовим, потоковим і типовим. Після революції 1917 року люки зарясніли назвами артілей: «Серп і молот», «Металіст», «Механік», пізніше їх змінили горді назви металургійних заводів, трестів і міст, де перебували ливарні виробництва. Іноді на кришках зустрічаються і роки виготовлення; в брежнєвську епоху перевага віддавалася ГОСТам і ТУ, а в даний час найважливішою інформацією вважається тип люка і функціональне позначення колодязя (В — водопровід, Р — пожежний гідрант, — побутова та виробнича каналізація, Д — дощова каналізація, ТС — теплова мережа, ГС — газова мережа тощо).

Найпоширеніші люки радянського періоду на наших вулицях - з маркуванням дніпродзержинського заводу. Це логічно і природно – в Днепродзержиинске чавуноливарний завод був створений для забезпечення в тому числі і люками всього нашого регіону. Але в той же час серед ще збереглися на вулицях Дніпропетровська люків вистачає кришок, виготовлених в Харкові, Джанкої, Керчі, Миколаєві і навіть білоруському Могильові. Навіщо їх було везти за сотні кілометрів – про це знають тільки творці радянської планової економіки...
Тепер великі підприємства постачають кришки люків цілі регіони, і найчастіше це – стандартні вироби без особливої ошатності. Індивідуальність українських виробів зберігається тільки в спецзамовленнях, зазвичай для історичних центрів великих міст і окремих компаній, охочих увічнити себе у монументальних творах з чавуну, найчастіше в рекламних цілях.

Натомість за кордоном красиві, оригінальні люки можна зустріти практично на кожному перехресті. В Європі, США, Японії існує особлива каста люків: колодязні кришки, які виготовляються за спецзамовленням для історичних центрів великих міст. Подібні кришки — справжні витвори мистецтва, зазвичай включають зображення міських гербів, символіки, назви міст, ювілейні дати. Іноді серцевина таких люків, лежать десь на вокзалі або в гіпермаркеті, виконана із міді або латуні і надраена до блиску. Такі шедеври моментально кидаються в очі туристам та... розрахунок рекламодавців виправдовується, бо на люках нерідко розміщена реклама(!): тут і китайський ресторан, і фешенебельний готель, і інтернет-провайдер... Є окремі екземпляри сучасних ексклюзивних люків і в Дніпропетровську, але надто мало їх поки... А було б більше – тоді, напевно, ми все частіше дивилися під ноги, щоб побачити там не просто залізний кругляш, а справжній витвір мистецтва.